Codein Purple Drank Ковров

Эй, друзья! Я тут решил рассказать вам, как я недавно закупился закладками и организовал офигенную олимпиаду среди любителей пива. Ну, собираемся, включайте свои галлюши, и я начинаю!

Как-то раз, когда я был вообще овердохуя, решил, что пора пополнить свою коллекцию закладок. Перед глазами маячили разноцветные сны, будто я попал в какой-то мухоморный космос. Я просто не мог устоять перед этим искушением, и пошел на поиски. Зашел я в одну западню, которую знал, где встречаются товарищи с таким же интересом.

Встретил меня мой знакомый Костян, который всегда знает, где достать самые крутые пакетики. Смотрю – в его руках спайс, уже готовый к курению. Я его спрашиваю: "Костян, братан, даешь закладки!". Он мне подмигивает и говорит, что для меня у него есть особое угощение – жидкий порох в виде эфедрона.

Я купил парочку пакетиков и решил организовать олимпиаду со своими друзьями. А ведь у нас в городе есть пара отличных пивных, где всегда хватает народа. Я решил подогреть атмосферу и сделать этот вечер по-настоящему взрывным.

И вот, наступил долгожданный день олимпиады. Зашли мы в пивную, рассказали организатору, что у нас тут важное дело – биатлон пивных гурманов. Оказалось, что они были в шоке от наших идей, но согласились принять нас.

Раздался громкий звук, и стартовала олимпиада. Все были в азарте, ведь каждый хотел победить. Ребята курили спайс, словно не было завтра, глаза светились галлюшами, а я уже начинал волноваться, что может случиться что-то плохое.

Первым мы провели конкурс на спайс. Каждый вдыхал дым и пытался выдержать как можно больше. У некоторых глаза стали красными, а у меня, кажется, началось описалово. Но нам было настолько овердохуя, что никто даже не заметил.

Потом мы перешли к еде – мухоморы. Я сам не понимал, каким образом мы думали, что это хорошая идея. Но я уверял всех, что это – настоящий пунш наших душ, и все как один решили попробовать. В итоге у нас было много смеха и немного горьких слез, но в целом все прошло не так уж и плохо.

Последним конкурсом было питье пива, которое я считаю самым крутым. Мы закупились банками, и каждый несмотря ни на что, пытался выпить как можно больше. Я сам был близок к победе, но потом понял, что организатор должен оставаться в тени, и позволил другому парню забрать главный приз – абонемент на год в эту пивную.

Так закончилась наша олимпиада. Мы провели незабываемое время и получили огромный заряд эмоций. Конечно, я не могу рекомендовать такие эксперименты всем, но для нас, это был настоящий взлет. Пиво, закладки и наша безумная молодежь создали незабываемое шоу.

Так что, друзья, если вам тоже хочется ощутить вкус свободы и беззаботности, попробуйте что-то подобное, но помните, что все имеет свою меру. Иногда лучше наслаждаться небольшой дозой и не переборщить.

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!